Кожна цифра. Кожного банку.
/ Павло Харламов / real-economy.com.ua /
Намагаючись розгледіти вихід із системної кризи, що почалася ще в 2008 році, переважна більшість українських банків вже кілька років знаходиться у пошуку того самого антикризового рішення, який стане ліками від усіх хвороб.
Тем не менше, приклад "Райффайзен Банку Аваль" показує, що слідуючи еволюційній стратегії розвитку, не занурюючись у боротьбу за частку ринку та зберігаючи стабільний склад топ-менеджменту, можна працювати прибутково.
Дійсно, Володимир Лавренчук, який зайняв крісло глави правління банку ще в 2002 році, є одним із "старожилів" українського банківського ринку.
І він запевняє, що в найближчому майбутньому не має наміру капітулювати зі своєї посади, як це зробив влітку несподівано для усіх Борис Тимонькін, який залишив Укрсоцбанк, промінявши його на корпорацію "СЄПЕК" харківського бізнесмена Сергія Курченко.
У той же час, Лавренчука досить складно назвати завзятим оптимістом: незважаючи на те, що його банк за підсумками 1 півріччя увійшов до трійки найприбутковіших, Володимир Миколайович зізнається в помилковості багатьох кроків до і після кризи, відмова від яких тоді в значній мірі полегшила б життя банкам зараз.
Крім того, на думку Лавренчука, швидкого відновлення банківської системи України очікувати не варто, так як "чистка" проблемних кредитних портфелів, а також пошук джерел вільних ресурсів для кредитування та відтік іноземного капіталу буде тривати ще досить довго.
- Ваш банк за перше півріччя продемонстрував зниження частки проблемної заборгованості. Працюєте з портфелем чи старі борги перекриваються новими, які обслуговуються нормально?
- Це старий портфель, за яким ми 5 років стягуємо борги. Тому і результат відчутний. В той же час, більша частина іпотечних кредитів, що видавалися в валюті, залишається проблемною (відношення безнадійних кредитів до загального обсягу кредитів "Авалю" складає 36,7% - прим.ред.)
Це означає, що п’ятирічний термін є недостатнім в українських реаліях, щоби ефективно відпрацювати саме цей обсяг кредитів.
- Як саме ви "відпрацьовуєте" проблемні кредити?
- Добровільний продаж застави, примусове стягнення, або, в крайньому випадку, списання. Причому, це за умови, що всього реалізованого майна достатньо для погашення.
В іншому випадку позичальнику доводиться шукати додаткові джерела для того, щоб закрити весь кредит. І у більшості позичальників такі джерела є. Інша справа, що далеко не всі готові свої накопичення направити на погашення боргу.
- Існує співвідношення, яка частка позичальників справді не має джерел погашення кредиту, а яка намагається вдатися до шахрайства?
- Такі оцінки дуже суб’єктивні. Але, виходячи з нашого досвіду, кількість тих позичальників, які сумлінно намагаються знайти шляхи погашення та йдуть на діалог с банком, - менша.
- Деякі банки наразі демонструють суттєве зростання проблемної та безнадійної заборгованості, наприклад в БТА банку обсяг проблемних кредитів виріс на 424,9%, ІНГ Банку – на 151,3%, Промінвестбанку – на 705%. З чим це може бути пов’язано? Вони лише зараз чесно розкрили всі свої борги?
- Методологія віднесення кредиту до того чи іншого класу - дуже різна і залежить від політики банку. До того ж, сьогодні кредит обслуговується, а завтра - він вже проблемний. І у цих оцінках велика частка суб’єктивізму.
Також не варто забувати, що більшість банків йшла на так звані "кредитні канікули", які ми вважали правильним шляхом, сподіваючись, що криза мине через 2, максимум 3 роки, буде підйом і позичальники повернуть всі борги.
Цього не відбулось, а канікули за великої кількості кредитів лише погіршили ситуацію як для клієнтів, так і для банків.
Треба було йти на продаж майна, і не доводити до судів, колекторів, виконавчих служб та іншого. Тому, відкладання стягнення теж могло вплинути на показники "проблемності", які банки декларують зараз.
- А ви можете приблизно назвати структуру проблемної заборгованості у вашому банку?
- Левова частка таких кредитів - іпотека, як житлова, так і комерційна. Населення втратило стабільні доходи, в той час як бізнес-проекти, що були побудовані на очікуваній доходності нерухомості – провалилися.
Всі інші кредити на цьому фоні, як для крупних корпоративних клієнтів, так і для середнього і малого бізнесу, виглядають значно краще.
- Банк взагалі кредитує зараз малий бізнес?
- Обсяги кредитування значно зменшилися, тому що підприємці не мають інструментів, які б гарантували повернення боргів у середньо- та довгостроковій перспективі. Тому, частіше за все, це кредитування до одного року на підтримку оборотного капіталу.
Інвестиційного кредитування майже немає, але його можна замістити наданням гарантій, спільними програмами з Європейським банком реконструкції та розвитку і Міжнародною фінансовою корпорацією, факторинговими та вексельними схемами.
Це не кредити, але альтернативний інструмент, який частково вирішує потреби бізнесу.
- Якщо брати в розрізі портфелю, які сфери бізнесу найбільш активно беруть кредити? Наприклад, торгівля, яка може дозволити собі високі ставки.
- Раніше - так, але зараз частка торгівлі не перевищує 50% позичальників, у той час як зростає частка виробників, в тому числі - підприємств сільського господарства, які є, мабуть, найрентабельнішими і їх готові кредитувати майже всі банки.
Жертва в обмін на перспективи
- З чим було пов’язано рішення про ліквідацію управляючої компанії "Райффайзен Аваль"?
- Є офіційна позиція, яку вже оприлюднив і банк, і, власне, компанія: ми вирішили сконцентруватися на депозитних продуктах.
- Тим не менше, логіка відсутня: закривати КУА, яка є лідером по залученню коштів інвесторів, а її фонди генерують прибуток…
- Коли ми створювали компанію, прогнозували розвиток українського ринку цінних паперів темпами, аналогічними у інших країнах Східної Європи - Польщі, Румунії, Чехії, розраховуючи, що його інструменти з часом стануть альтернативою депозитним продуктам.
Але цього не відбулося, тому що за останні 3-4 роки фондовий ринок зменшився у рази, і надії на швидке відновлення немає. Тому, утримання компанії, яка не має перспективи розвитку саме на такому ринку, є недоцільним.
- А ті клієнти, що виходять з фондів компанії, розміщують гроші на депозитах вашого банку?
- Ми, звичайно, пропонуємо залишити кошти на депозитних рахунках, але я вважаю, що більшість тих, хто вже звик працювати з інструментами фондового ринку, на ньому залишаться, і просто оберуть іншу КУА.
- Ви відслідковуєте динаміку курсу акцій банку на "Українській біржі", і наскільки взагалі важливий для Вас цей індикатор?
- Наш мажоритарний акціонер є стратегічним інвестором, тому його цікавить не курс акцій, який важливий тоді, коли необхідно оцінити ціну активу при його продажу, а дохідність, дивіденди, які ці акції приносять та повернення на капітал.
- А особисто Ви купуєте акції банку?
- Я не маю права цього робити без дозволу акціонерів.
- А зверталися за таким дозволом?
- Це дуже тонке питання. Взагалі, коли у менеджера банку є свій бізнес, існують ризики виникнення конфлікту інтересів - адже я як управлінець маю доступ до певної конфіденційної інформації, використання якої у власних інтересах було б нечесним по відношенню до інших інвесторів, які цією інформацією не володіють.
- Банк останні роки притримується досить консервативної стратегії. Чи не втрачає він через це перед конкурентами?
- Наразі ми не маємо в пріоритетах боротьбу за частку ринку, це залишилося в минулому. Ми спрямовані на надійну, прибуткову діяльність. І в цьому питанні ми є доволі агресивними.
- Але така "поміркована" стратегія не може стати причиною для продажу банку? Тим більше, що стосовно цього знову з’явилася чергова порція чуток…
- Я не можу підтвердити які-небудь чутки. Більше того, навіть коментувати їх, тому що група Raiffeisen не озвучує жодних намірів продажу тих чи інших дочірніх банків. І в тому числі - українського, особливо враховуючи той прибуток, що демонструє банк.
- До речі, за підсумками першого півріччя Райффайзен Банк Аваль дійсно увійшов у трійку найбільш прибуткових банків країни. З чим пов’язаний такий сплеск прибутку?
- По-перше, низька база порівняння.
По-друге, значне покращення фінансового стану банку за останні два роки, збільшення процентних доходів завдяки високій маржі наших продуктів та їх оптимальній структурі.
По-третє, ми зменшили операційні витрати на 7%.
По-четверте, ми уклали декілька вдалих угод з продажу пакетів цінних паперів, що знаходилися в інвестиційному портфелі банку.
Під наглядом «зверху»
- Колись в інтерв’ю ЗМІ ви казали, що останнім часом влада стала використовувати так зване "телефонне право" щодо обслуговування рахунків державних структур у будь-яких банках. Ви з цим часто стикались?
- Будь-яка влада має свої інтереси, пріоритети і право переводити ті чи інші структури в конкретний банк.
Це не вітається ринком, але така практика не є новою, вона з’явилася з появою в Україні комерційних банків, і ми мусимо сприймати її як історичний факт.
- Кількість державних підприємств у банку за останні роки виросла чи зменшилась?
- Ми спостерігаємо скорочення частки таких структур у клієнтському портфелі вже близько семи років. Наприклад, ще в 2006 році рахунки митниці було переведено в Держказначейство, рішення про це прийняв Кабмін.
Також ми раніше обслуговували "Укрпошту", Пенсійний та інші державні соцфонди. І хоча державний сектор є для нас важливим, але він не є системоутворюючим.
- "Райффайзен" завжди активно розвивав обслуговування роздрібних клієнтів. Чи не змінили ви ставлення до цього сегменту, враховуючи те, що багато банків, навпаки, згортають рітейл?
- Специфіка українського ринку така, що роздрібний бізнес може бути прибутковим для банку за умови, якщо його обсяги - великі. А ми маємо для цього всі умови: базу клієнтів, інфраструктуру, якість послуг, і тому зберігаємо рітейл як один із пріоритетних напрямків.
У той же час, враховуючи стан кредитного ринку, відсутність іпотечного кредитування, ми, на жаль, маємо обмежену кількість продуктів, які можемо запропонувати клієнтам.
А відтак, рухаємося туди, де є попит і прибуток - це кредитні картки, кредити готівкою, щоденне обслуговування - платежі, перекази, інтернет-сервіси. Розвиток попиту саме на такі продукти та відповідної технологічної інфраструктури відбувається високими темпами.
- Але ви не вважаєте, що захоплення беззаставним кредитуванням також може спровокувати проблеми?
- Кількість ступенів контролю якості портфелю сьогодні знаходиться на дуже високому рівні, і ретельно відслідковується, що разом із надійністю дає нам високу дохідність.
- У пошуках ліквідності уряд останні півтора року активно залучає кошти шляхом випуску ОВДП. Чи користуєтесь ви цим інструментом?
- Наш банк є одним із найбільших, після державних Ощадбанку та Укрексімбанку, тримачів ОВДП: цей портфель складає більш ніж 6 мільярдів гривень. Причому, це свідома політика, яка погоджена спостережною радою.
Це означає, цей продукт прийнятний з точки зору ризиків і повернення інвестицій. Але ми поступово зменшуємо обсяг вкладень у держоблігації, тому що все-таки вищу дохідність дають кредити та поточне обслуговування клієнтів.
- А як ви можете прокоментувати розмови, що купівля ОВДП банками проводиться під тиском Мінфіну чи НБУ?
- Як можна примусити банк сформувати портфель такого обсягу? Тим більше, коли його погодження йде через офіс у Відні? Ні, тиску немає.
- Але невже з Національного банку не було телефонних дзвінків з проханням викупити той чи інший обсяг ОДВП на черговому аукціоні?
- Завжди є ті чи інші консультації, але вони ведуться в тональності "чи є в нас можливість" купити облігації. Ніяких ультиматумів чи примусу.
Тим більше, такий інструмент як ОДВП за великим рахунком є привабливим. Тому банки користуються ним свідомо.
У пошуках відступу
- Як Ви ставитеся до заяв, що цієї осені знову є ризик девальвації, причому, більш суттєвої, ніж рік тому?
- Не тільки цієї осені, але і до виборів ми не очікуємо матеріально значущої девальвації, яка вплине на інші макроекономічні показники.
- Але взагалі, для банківського сектору, як ви вважаєте, було би краще. Девальвувати гривню поступово, протягом певного часу, чи різко, але швидко, як завжди?
- Ми всі звикли до фіксованого курсу. Але якщо говорити по суті, важко відповісти на питання: як девальвація, керована чи некерована, може вплинути на банківську систему, ринкові настрої та реакцію населення?
Тим не менш, "чорні понеділки" невигідні нікому. До того ж, економіка - це не тільки експорт, але і внутрішнє виробництво, споживання і малий бізнес. Тому, говорити, що валютний курс є головним фактором мотивації економічної діяльності - помилково.
Треба більше приділяти уваги інфляції, а також мотиваційним стимулами залучення та притоку інвестицій.
- Нацбанк дозволив ЄБРР випускати облігації в гривні. Ви вважаєте цей крок доцільним?
- Банківський сектор тривалий час підтримував цю ідею.
- У чому її користь?
- Банки наразі не мають доступу до довгострокових коштів. Більше того, ми навіть на маємо ціни на 12-24-місячні ресурси та індикатора, який міг би цю ціну формувати.
Тому, випуск ЄБРР облігацій дасть нам можливість отримати інструменти, на які можна буде спиратися й отримати критерій, що цей кредит коштує стільки, а цей депозит - стільки.
- Як Ви оцінюєте суттєвий відтік іноземного капіталу із системи? Це негативне явище?
- У подальшій перспективі суттєвого зниження частки зарубіжних інвесторів ми не прогнозуємо.
А озвучений раніше прогноз щодо зменшення частки іноземних банків - крім російських, до 10% - підтверджуємо. До того ж, дехто вважає, що якщо серед 179 українських банків 21 - стовідсотково належить іноземним інвесторам, це не так і мало.
Проте якщо країну лишають відомі банківські групи з потужними брендами - це скоріше негатив, аніж позитив. Зменшується зв’язок із міжнародним фінансовим ринком, як і грошовим та інтелектуальним.
Також це є негативним сигналом стосовно інвестиційної привабливості українського ринку.
- Чи згодні Ви, що "бум" іноземних інвестицій в українську банківську систему був пов’язаний як зі стабільною ситуацією з курсом, так і низькими процентними ставками?
- В тому числі, але при маленькому обсягу ринку навіть такі сприятливі умови не дадуть високої доходності.
Були потрібні обсяги, тому переважна більшість бізнес-планів, які мотивували покупку в Україні банків з коефіцієнтом 3-8 капіталу, базувалися не на фіксованому курсі чи процентних ставках, а на прогнозах безперервного росту ринку у найближчі 5-7 років на 30-35% щорічно, а також високих темпах зростання української економіки. Але, ці очікування, як бачимо, не виправдалися.